14 травня 2025 року у Верховній Раді зареєстровано альтернативний законопроєкт №13233-1, що став прямою реакцією на урядову ініціативу №13233. Обидва документи мають на меті адаптацію українського законодавства до вимог Європейського Союзу, зокрема в контексті приєднання до Єдиної зони платежів у євро (SEPA), однак істотно відрізняються за філософією підходу.
Урядовий варіант, попри свою технічну мету, викликав занепокоєння юридичної і бізнес-спільноти через пропозиції, які суттєво послаблюють інституційні гарантії банківської таємниці. Законопроєкт 13233-1, навпаки, намагається знайти компроміс між інтеграцією в європейську фінансову систему та збереженням фундаментальних прав громадян.
Ключові положення, вилучені з урядового законопроєкту
Однією з найважливіших особливостей законопроєкту №13233-1 є свідоме вилучення ряду положень, які містяться в основному урядовому проєкті й оцінюються авторами альтернативи як надмірні або такі, що несуть системні ризики. Розглянемо ці положення детальніше:
1. Відмова від створення Реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб
Урядовий законопроєкт №13233 передбачав:
Усі ці дані мали надходити автоматично, а доступ до них отримували б уповноважені державні органи (НАБУ, НАЗК, АРМА, БЕБ, Держвиконавча служба та інші) — без судового дозволу, лише на підставі так званого "спеціального доступу".
У альтернативному законопроєкті ці положення виключені, оскільки:
2. Виключення обов’язку повідомляти ДПС про відкриття/закриття рахунків та сейфів
Урядовий проєкт вводив прямий обов’язок для Національного банку України, банків та інших фінансових установ (зокрема, небанківських постачальників платіжних послуг та емітентів електронних грошей) направляти в ДПС повідомлення про кожен факт відкриття або закриття рахунку, електронного гаманця, укладення чи припинення договору про банківський сейф.
Що створювало б:
Альтернативний законопроєкт №13233-1 відмовляється від такого підходу, наголошуючи на:
Висновки
Таким чином, альтернативний законопроєкт не заперечує необхідності гармонізації українського законодавства із європейськими стандартами, але виступає проти створення інструментів масового збору фінансової інформації, які:
З огляду на це, вилучення вказаних положень із альтернативного законопроєкту є не лише юридично обґрунтованим, а й політично доцільним кроком, що враховує реалії функціонування української економіки під час війни та виклики, пов’язані з відновленням.
У подальшому законодавчому процесі важливо, щоб обговорення обох проєктів — №13233 та №13233-1 — стало майданчиком для збалансованої оцінки: між необхідністю прозорості та принципами правової держави.
Урядовий варіант, попри свою технічну мету, викликав занепокоєння юридичної і бізнес-спільноти через пропозиції, які суттєво послаблюють інституційні гарантії банківської таємниці. Законопроєкт 13233-1, навпаки, намагається знайти компроміс між інтеграцією в європейську фінансову систему та збереженням фундаментальних прав громадян.
Ключові положення, вилучені з урядового законопроєкту
Однією з найважливіших особливостей законопроєкту №13233-1 є свідоме вилучення ряду положень, які містяться в основному урядовому проєкті й оцінюються авторами альтернативи як надмірні або такі, що несуть системні ризики. Розглянемо ці положення детальніше:
1. Відмова від створення Реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб
Урядовий законопроєкт №13233 передбачав:
- Створення єдиного централізованого державного реєстру, до якого мали б надходити дані про відкриття, закриття та обслуговування усіх рахунків фізичних осіб (включно з електронними гаманцями).
- Аналогічна інформація стосувалася договорів на оренду індивідуальних банківських сейфів.
Усі ці дані мали надходити автоматично, а доступ до них отримували б уповноважені державні органи (НАБУ, НАЗК, АРМА, БЕБ, Держвиконавча служба та інші) — без судового дозволу, лише на підставі так званого "спеціального доступу".
У альтернативному законопроєкті ці положення виключені, оскільки:
- Відсутній чіткий механізм захисту персональних даних і банківської таємниці. Передача такого обсягу інформації в єдиний реєстр, який адмініструє ДПС, є безпрецедентною практикою, що створює ризики зловживань.
- Встановлюється пряма загроза втрати довіри до банківської системи як такої — особливо в частині вкладів, конфіденційності сейфів, прав приватної власності.
- Подібні реєстри існують у деяких країнах ЄС, однак доступ до них жорстко регулюється судовими рішеннями або спеціалізованими наглядовими органами, тоді як в урядовому варіанті ДПС фактично набуває статусу неконтрольованого центру обробки конфіденційної фінансової інформації.
2. Виключення обов’язку повідомляти ДПС про відкриття/закриття рахунків та сейфів
Урядовий проєкт вводив прямий обов’язок для Національного банку України, банків та інших фінансових установ (зокрема, небанківських постачальників платіжних послуг та емітентів електронних грошей) направляти в ДПС повідомлення про кожен факт відкриття або закриття рахунку, електронного гаманця, укладення чи припинення договору про банківський сейф.
Що створювало б:
- постійну "подачу" оновлень у базу податкового органу, навіть без запиту;
- правову невизначеність: чи можна вважати такі дії опосередкованим контролем над рухом коштів без судового рішення?
- ризики для підприємців, які користуються мультивалютними, міжнародними або електронними платіжними інструментами (наприклад, Payoneer, Revolut, Wise).
Альтернативний законопроєкт №13233-1 відмовляється від такого підходу, наголошуючи на:
- збереженні механізмів фінансової приватності;
- відсутності правових підстав для універсального сповіщення податкових органів про приватні фінансові дії фізичної особи без згоди або судового дозволу;
- неможливості ефективної реалізації такої системи в умовах обмежених державних ресурсів, кіберризиків і триваючої війни.
Висновки
Таким чином, альтернативний законопроєкт не заперечує необхідності гармонізації українського законодавства із європейськими стандартами, але виступає проти створення інструментів масового збору фінансової інформації, які:
- не мають належного судового або парламентського контролю;
- можуть бути використані для тиску на бізнес або громадян;
- підривають саму сутність банківської таємниці, яка, згідно з європейською практикою, належить до категорії прав, захищених міжнародним правом і Конституцією.
З огляду на це, вилучення вказаних положень із альтернативного законопроєкту є не лише юридично обґрунтованим, а й політично доцільним кроком, що враховує реалії функціонування української економіки під час війни та виклики, пов’язані з відновленням.
У подальшому законодавчому процесі важливо, щоб обговорення обох проєктів — №13233 та №13233-1 — стало майданчиком для збалансованої оцінки: між необхідністю прозорості та принципами правової держави.
