L&M Finance Group ua

Альтернативний законопроєкт №13233-1 без надмірного контролю для захисту бізнесу під час війни

14 травня 2025 року у Верховній Раді зареєстровано альтернативний законопроєкт №13233-1, що став прямою реакцією на урядову ініціативу №13233. Обидва документи мають на меті адаптацію українського законодавства до вимог Європейського Союзу, зокрема в контексті приєднання до Єдиної зони платежів у євро (SEPA), однак істотно відрізняються за філософією підходу.

Урядовий варіант, попри свою технічну мету, викликав занепокоєння юридичної і бізнес-спільноти через пропозиції, які суттєво послаблюють інституційні гарантії банківської таємниці. Законопроєкт 13233-1, навпаки, намагається знайти компроміс між інтеграцією в європейську фінансову систему та збереженням фундаментальних прав громадян.

Ключові положення, вилучені з урядового законопроєкту

Однією з найважливіших особливостей законопроєкту №13233-1 є свідоме вилучення ряду положень, які містяться в основному урядовому проєкті й оцінюються авторами альтернативи як надмірні або такі, що несуть системні ризики. Розглянемо ці положення детальніше:

1. Відмова від створення Реєстру рахунків та індивідуальних банківських сейфів фізичних осіб

Урядовий законопроєкт №13233 передбачав:

  • Створення єдиного централізованого державного реєстру, до якого мали б надходити дані про відкриття, закриття та обслуговування усіх рахунків фізичних осіб (включно з електронними гаманцями).
  • Аналогічна інформація стосувалася договорів на оренду індивідуальних банківських сейфів.

Усі ці дані мали надходити автоматично, а доступ до них отримували б уповноважені державні органи (НАБУ, НАЗК, АРМА, БЕБ, Держвиконавча служба та інші) — без судового дозволу, лише на підставі так званого "спеціального доступу".

У альтернативному законопроєкті ці положення виключені, оскільки:

  • Відсутній чіткий механізм захисту персональних даних і банківської таємниці. Передача такого обсягу інформації в єдиний реєстр, який адмініструє ДПС, є безпрецедентною практикою, що створює ризики зловживань.
  • Встановлюється пряма загроза втрати довіри до банківської системи як такої — особливо в частині вкладів, конфіденційності сейфів, прав приватної власності.
  • Подібні реєстри існують у деяких країнах ЄС, однак доступ до них жорстко регулюється судовими рішеннями або спеціалізованими наглядовими органами, тоді як в урядовому варіанті ДПС фактично набуває статусу неконтрольованого центру обробки конфіденційної фінансової інформації.

2. Виключення обов’язку повідомляти ДПС про відкриття/закриття рахунків та сейфів

Урядовий проєкт вводив прямий обов’язок для Національного банку України, банків та інших фінансових установ (зокрема, небанківських постачальників платіжних послуг та емітентів електронних грошей) направляти в ДПС повідомлення про кожен факт відкриття або закриття рахунку, електронного гаманця, укладення чи припинення договору про банківський сейф.

Що створювало б:

  • постійну "подачу" оновлень у базу податкового органу, навіть без запиту;
  • правову невизначеність: чи можна вважати такі дії опосередкованим контролем над рухом коштів без судового рішення?
  • ризики для підприємців, які користуються мультивалютними, міжнародними або електронними платіжними інструментами (наприклад, Payoneer, Revolut, Wise).

Альтернативний законопроєкт №13233-1 відмовляється від такого підходу, наголошуючи на:

  • збереженні механізмів фінансової приватності;
  • відсутності правових підстав для універсального сповіщення податкових органів про приватні фінансові дії фізичної особи без згоди або судового дозволу;
  • неможливості ефективної реалізації такої системи в умовах обмежених державних ресурсів, кіберризиків і триваючої війни.

Висновки

Таким чином, альтернативний законопроєкт не заперечує необхідності гармонізації українського законодавства із європейськими стандартами, але виступає проти створення інструментів масового збору фінансової інформації, які:

  • не мають належного судового або парламентського контролю;
  • можуть бути використані для тиску на бізнес або громадян;
  • підривають саму сутність банківської таємниці, яка, згідно з європейською практикою, належить до категорії прав, захищених міжнародним правом і Конституцією.

З огляду на це, вилучення вказаних положень із альтернативного законопроєкту є не лише юридично обґрунтованим, а й політично доцільним кроком, що враховує реалії функціонування української економіки під час війни та виклики, пов’язані з відновленням.

У подальшому законодавчому процесі важливо, щоб обговорення обох проєктів — №13233 та №13233-1 — стало майданчиком для збалансованої оцінки: між необхідністю прозорості та принципами правової держави.