5 січня Міністерством економіки було підготовлено проєкт нової редакції Кодексу законів про працю.
На даний момент в Україні трудові відносини досі регулюються застарілим Трудовим кодексом від 1971 року. Незважаючи на численні внесені зміни кодекс вже юридично застарілий та є таким, що гальмує економічний розвиток в Україні, зокрема й ринок праці.
Згідно проєкту нової редакції кодексу планується легалізувати різноманітні форми зайнятості, включаючи дистанційну роботу, надомну працю та нефіксований робочий час. Також передбачається діджиталізація збору інформації про працівників та відмова від паперових трудових книжок.
У порівнянні з чинним Трудовим кодексом, до нової редакції додано регулювання з питань щодо:
1. укладення обов'язкового письмового трудового договору та різних видів строкових трудових договорів;
2. визначення ознак трудових відносин, за наявності зазначених ознак:
3. реформування системи обліку робочого часу для домашніх працівників;
4. вдосконалення умов надання оплачуваної щорічної відпустки, зокрема збільшення тривалості відпустки для працівників (до 28 календарних днів) та осіб віком до 18 років (до 31 календарного дня);
5. покращення процедур надання соціальних відпусток з урахуванням принципу гендерної рівності, зокрема надання батькам (за погодженням з роботодавцем така відпустка може надаватися батькам одночасно чи будь-яким іншим чином, на їх розсуд) відпустки для догляду за дитиною до 3-х років без збереження заробітної плати;
6. впровадженням нових підходів врегулювання трудових спорів з використання процедур медіації;
7. розширення обсягу норм колективних договорів та угод;
8. зміцнення контролю за дотриманням трудового законодавства та визначення порядку проведення інспекційних відвідувань.
Також проєктом пропонується нова національна система запобігання виробничим ризикам, заснована на принципах оцінювання, контролю ризиків та управління ними, що є загальноприйнятими для подібних систем у країнах Європи та світу.
Зокрема, проєктом передбачається визначення принципів, правових та організаційних засад регулювання порядку та способів вирішення колективних трудових спорів в Україні, запровадження сучасного механізму вирішення таких спорів за допомогою примирних процедур та трудового арбітражу, розвиток інституту трудової медіації, реалізація права працівників і роботодавців на колективні дії у випадках конфліктів інтересів, удосконалення порядку та процедур проведення страйків, збалансування інституту відповідальності та інтересів працівників і роботодавців за порушення законодавства про колективні трудові спори тощо.
На сьогодні даний проєкт в стані розгляду.
10 січня Верховною радою України було ухвалено у першому читанні законопроєкт про лобіювання.
Легалізація ринку лобіювання в Україні є однієї з головних вимог при вступі до членства ЄС, передбачених приведенням національного законодавства у відповідність до стандартів ЄС.
Загалом, проєктом визначено ряд певних термінів, пов’язаних у сфері здійснення лобіювання, зокрема:
Ø Адвокація – дії суб’єктів адвокації, що вчиняються з метою впливу на прийняття або утримання від прийняття рішень з питань, що належать до компетенції органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, наділених владними повноваженнями, які спрямовані на відстоювання суспільних інтересів та здійснюються без мети отримання прибутку.
Виходячи з даних визначень, можна зробити висновок про таке:
1. Законопроєкт розмежовує поняття суб’єкт адвокації та суб’єкт лобіювання, зазначається, що не буде вважатися лобіюванням адвокація, а також діяльність, яка обмежується реалізацією права на мирні зібрання, участю у публічних консультаціях тощо. Відмінність адвокації від лобіювання полягає в тому, що нею можуть займатися лише фізичні особи, громадські об’єднання та неприбуткові організації, при цьому діяльність проводиться без цілі отримання прибутку, в той час як лобіювання – це суту оплатна діляьність.
2. Дія законопроєкту не поширюватиметься на представництво зовнішньополітичних інтересів дипломатичними установами, на діяльність медіа, а також політичні партії.
3. Створення публічного реєстру (Реєстр прозорості) для суб’єктів лобіювання, інформація про яких буде в повному доступі регулюватися Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК). В реєстрі вносяться наступні дані по суб’єкту лобіювання: особисті дані особи (фізичної особи), дані по юридичній особі (назва, інформація по керівнику, учаснику, бенефіціару), джерело фінансування, предмет лобіювання (за наявності).
Закон не допускає лобіювання у випадках, якщо предметом лобіювання виступає:
- судове рішення;
- рішення та висновок Конституційного Суду України;
- акт про оголошення мобілізації;
- акт про введення воєнного та надзвичайного стану;
- оголошення за поданням Президента стану війни і укладення миру;
- використання Збройних Сил України та інших військових формувань;
- оголошення зон надзвичайної екологічної ситуації;
- індивідуальний акт.
Положення цього Закону не поширюються на народну ініціативу на всеукраїнському референдумі та ініціативу на місцевих референдумах.
Відповідно до терміну до суб’єктів лобіювання не відносяться:
1) Персонал державних органів, депутати на всіх рівнях, керівники сільських та міських рад, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, військовослужбовці, судді, працівники прокуратури та інших спеціалізованих органів, члени ЦВК, поліцейські та інші посадовці;
2) Бувші посадовці, яким заборонено займати певну посаду протягом двох років після їх звільнення;
3) Особи з непогашеною або не знятою судимістю;
4) Особи, які були притягнуті до відповідальності за корупційні злочини (або пов'язані з корупцією);
5) Особи, яким було визнано недієздатними або обмежено дієздатними, а також особи, які не досягли 18 років;
6) Громадяни або резиденти росії;
7) Юридичні особи публічного права (державні органи та інші);
8) Особи та компанії, які включені до списку осіб, пов'язаних з терористичною діяльністю або на яких накладено міжнародні та/або національні санкції;
9) Компанії, які:
11) Суб'єкти правотворчої діяльності, до яких входять особи, які виконують завдання наукового, юридичного, експертного, консультативного, технічного та іншого виду забезпечення правотворчого процесу;
12) Компанії, щодо яких було застосовано заходи кримінально-правового характеру.
До функцій суб’єктів лобіювання відносяться:
- захист інтересів клієнта;
- брати участь у процесі розроблення проєкту нормативно-правового акта;
- представлення клієнта перед адміністративними органами під час лобіювання;
- брати участь у засіданнях з метою розгляду лобістських питань;
- мати статус автора нормативно-правового акта;
- проведення публічних заходів та інформаційних кампаній.
Також законопроєктом встановлено види правопорушень та штрафи за їх скоєння:
1. Діяльність з лобіювання без реєстрації – штраф у розмірі від 860 до 1700 грн. Повторно протягом року – штраф від 8500 до 17000 грн.
2. За неподачу або несвоєчасну подачу звіту про лобіювання, що подається два рази в рік – штраф у розмірі від 860 до 1700 грн. Повторно протягом року – штраф від 5100 до 6800 грн.
3. Надання завідомо неправдивої інформації в Реєстрі прозорості – штраф у розмірі від 1700 до 5100 грн. Повторно протягом року – штраф від 5100 до 6800 грн.
4. Неподання або несвоєчасне подання до НАЗК заяв про припинення діяльності з лобіювання – штраф у розмірі від 1700 до 5100 грн.
5. Діяльність з лобіювання в інтересах особи, яка не може бути ані клієнтом, ані бенефіціаром відповідно до закону – штраф у розмірі від 17000 до 34000 грн, разом із забороною в наданні послуг з лобіювання протягом одного року.
6. Скоєння дій або прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів під час лобіювання несе за собою накладення штрафу у розмірі від 5100 до 8500 грн. Повторно протягом року – штраф від 8500 до 17000 грн. або заборона в наданні послуг з лобіювання протягом одного року.
Закон набирає чинності з дня наступного, за днем його опублікування та вводиться в дію з дня функціонування реєстру прозорості, але не пізніше ніж через 4 місяці з дня набрання чинності цим Законом.
12 січня був прийнятий за основу проєкт закону про особливості регулювання підприємницької діяльності.
В основі даного законопроєкту покладено основні цілі щодо консолідації, кодифікації та систематизації, шляхом удосконалення, організаційно-правових форм юридичних осіб, їх правового регулювання та корпоративного управління, визначивши Господарський кодекс України таким, що втратив чинність.
Також проєктом закону передбачається наступне:
- запровадження перехідного періоду на сім років для поступового припинення «підприємств» та їх перетворення у господарські товариства з дотриманням принципу співмірного та передбачуваного втручання у права засновників таких юридичних осіб без покладання на них надмірного тягаря з виконання положень Закону;
- імплементацію у чинне законодавство України кращих практик корпоративного управління, зокрема в частині визначення обов’язків посадових осіб юридичних осіб;
- заміну квазіречових прав «право господарського відання» та «право оперативного управління» на зрозумілі та передбачувані приватноправові конструкції користування (оренди) та управління чужим майном;
- імплементацію у чинне цивільне законодавство України ефективних і ринкових механізмів контролю за володінням та управлінням об’єктами права державної та комунальної власності з боку новоутворених товариств і установ.
Ще у лютому 2023 року Національна асоціація адвокатів України (НААУ) направила документ до Верховної ради про свої пропозиції та зауваження щодо даного проєкту закону. У своєму документі НААУ виступає проти прийняття відповідного законопроєкту в запропонованій редакції, оскільки наразі відсутні обґрунтовані підставі для скасування Господарського кодексу. Більше того, втрата особливостей національної правової системи у вигляді окремого кодифікованого акта у сфері господарського (комерційного) законодавства, який відповідає правовій традиції країн - членів ЄС, може бути сприйнята міжнародними партнерами як суттєва зміна євроінтеграційного курсу загалом і порушення умов Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та їхніми державами-членами, повідомляють у Національній академії адвокатури. На думку НААУ скасування Господарського кодексу призведе до втрати нормативного визначення господарської діяльності, економічної конкуренції, банкрутства та інших спеціалізованих правових категорій, що може спричинити проблеми з визначенням судової підвідомчості та поставити під сумнів існування спеціалізованих судів господарської юрисдикції.
На даний момент законопроєкт про відміну Господарського кодексу готується до другого читання.
12 січня почали діяти внесені зміни до Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів від 15.11.2023 № 631 було затверджено зміни до Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій. Зазначені зміни розроблені відповідно до пп. 39.4.10 Податкового кодексу України (далі – ПК) та Закону від 20 березня 2023 року № 2970-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» щодо удосконалення контролю за дотриманням умов контрольованих операцій за принципом «витягнутої руки», а саме:
• надсилання запиту про надання документів (інформації) щодо контрольованої операції іншим платникам податків відповідно до пп. 73.3.1 ПКУ за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. 73.3.1 ПКУ;
• виконання вимог пп. 39.4.11-1 ПКУ в разі отримання таких звітів від компаній – резидентів України;
• автоматичного обміну звітами у розрізі країн.
Серед основних змін до Порядку визначаються наступні:
1. Розширення переліку підстав для початку проведення ДПС документальних перевірок платників податків.
2. Уточнення процедури формування та надсилання попереднього переліку платників податків, господарські операції яких підпадають під критерії контрольованих та/або які входять до міжнародної групи компаній.
3. Визначення процедури надсилання запиту платнику податків про надання майстер-файлу та додаткової інформації у разі виявлення порушень.
Зазначений наказ набирає чинності з дня опублікування в «Офіційному віснику», а саме з 12 січня почали діяти зазначені зміни.
16 січня був прийнятий закон яким пропонується внести зміни до нормативних актів відносно вдосконалення порядку оброблення та використання даних в державних реєстрах для військового обліку.
Серед важливих змін в частині військового обліку, можна виокремити наступні:
1. Передбачено удосконалення реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема, щодо налагодження взаємодії між реєстрами, використання даних щодо військового обліку та інше, шляхом використання загальної системи «Оберіг».
2. Введено можливість створення та використання цифрового військового облікового документа замість паперових варіантів.
3. Передбачено створення реєстру військовослужбовців ЗСУ та Державної служби спеціального транспорту, який дозволить забезпечити надання онлайн-послуг військовослужбовцям.
4. Передбачено створення порталу електронних послуг для військовослужбовців та військовозобов'язаних. (з'явиться можливість надання статусу УБД онлайн, офлайн та автоматично при наявності необхідних даних у системі, можливість створення власного електронного кабінету військовозобов'язаного).
Даний закон набуде чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
23 січня набрав чинності закон щодо спрощення порядку ввезення, обліку та розподілу гуманітарної допомоги.
Законом передбачено ряд важливих норм, що регулюють питання ввезення та обліку гуманітарної допомоги, зокрема:
- законодавчо закріплюється спрощення процедури ввезення, обліку та розподілу гуманітарної допомоги (шляхом запровадження електронного реєстру-системи обліку гуманітарної допомоги);
- вводиться необхідність використання електронної системи обліку гуманітарної допомоги (починаючи з січня 2024 система працює у штатному режимі, для реєстрації учасників потрібно пройти за посиланням https://human-aid.ioc.gov.ua/);
- розширено перелік отримувачів гуманітарної допомоги (серед яких додаються іноземні благодійні організації, представництва яких акредитовані в Україні, а також неприбуткові державні та комунальні установи, органи місцевого самоврядування та надавачі соціальних послуг);
- передбачено можливість передавати гуманітарну допомогу під видом транспортного засобу не тільки військовим частинам, а й військовим, як фізичним особам (набувачам);
- регулюється питання визнання товарів гуманітарною допомогою (придбані благодійними організаціями за кордоном товари, які при ввезенні в Україну задекларовані як гуманітарна допомога, повинні бути безоплатно роздані отримувачам протягом 90 днів з дати перетину митного кордону).
Серед іншого законом передбачено також наступне:
1. Закон встановлює, що під час дії воєнного або надзвичайного стану, а також протягом трьох місяців після його припинення або скасування Кабінет Міністрів України має право:
2. Отримувачі гуманітарної допомоги мають право розподіляти або перерозподіляти гуманітарну допомогу між отримувачами з дотриманням цільового призначення без додаткового узгодження з донором. Отримувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, визначені підпунктами "а", "б", "в", "г", "г", "д", "е", "е" пункту 5 статті 1 цього Закону, мають право передавати отриману від отримувача гуманітарної допомоги іншим отримувачам за узгодженням з отримувачем такої допомоги, наданим в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з дотриманням його цільового призначення.
3. Зміна отримувача гуманітарної допомоги можлива лише за письмовою згодою з донором такої допомоги, крім випадків, якщо таке узгодження було надане донором під час його пропозиції про надання гуманітарної допомоги або передбачено правом надання гуманітарної допомоги.
На даний момент в Україні трудові відносини досі регулюються застарілим Трудовим кодексом від 1971 року. Незважаючи на численні внесені зміни кодекс вже юридично застарілий та є таким, що гальмує економічний розвиток в Україні, зокрема й ринок праці.
Згідно проєкту нової редакції кодексу планується легалізувати різноманітні форми зайнятості, включаючи дистанційну роботу, надомну працю та нефіксований робочий час. Також передбачається діджиталізація збору інформації про працівників та відмова від паперових трудових книжок.
У порівнянні з чинним Трудовим кодексом, до нової редакції додано регулювання з питань щодо:
1. укладення обов'язкового письмового трудового договору та різних видів строкових трудових договорів;
2. визначення ознак трудових відносин, за наявності зазначених ознак:
- виконання особою роботи з певною професією, спеціальністю, кваліфікацією або посадою;
- виконання роботи за дорученням та під контролем іншої сторони на користь останньої;
- регулювання процесу праці, яке передбачає постійну участь, але не конкретного результату за певний період часу;
- виконання роботи на, визначеному іншою стороною, робочому місці, в інтересах якої виконується робота, з урахуванням їх внутрішніх правил;
- організація умов праці, включаючи надання засобів виробництва особою, в інтересах якої виконується робота;
- систематична виплата винагороди виконуючій особі роботи, у грошовій формі;
- встановлення тривалості робочого часу та часу відпочинку особою, в інтересах якої виконується робота;
- компенсація витрат, пов'язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.
3. реформування системи обліку робочого часу для домашніх працівників;
4. вдосконалення умов надання оплачуваної щорічної відпустки, зокрема збільшення тривалості відпустки для працівників (до 28 календарних днів) та осіб віком до 18 років (до 31 календарного дня);
5. покращення процедур надання соціальних відпусток з урахуванням принципу гендерної рівності, зокрема надання батькам (за погодженням з роботодавцем така відпустка може надаватися батькам одночасно чи будь-яким іншим чином, на їх розсуд) відпустки для догляду за дитиною до 3-х років без збереження заробітної плати;
6. впровадженням нових підходів врегулювання трудових спорів з використання процедур медіації;
7. розширення обсягу норм колективних договорів та угод;
8. зміцнення контролю за дотриманням трудового законодавства та визначення порядку проведення інспекційних відвідувань.
Також проєктом пропонується нова національна система запобігання виробничим ризикам, заснована на принципах оцінювання, контролю ризиків та управління ними, що є загальноприйнятими для подібних систем у країнах Європи та світу.
Зокрема, проєктом передбачається визначення принципів, правових та організаційних засад регулювання порядку та способів вирішення колективних трудових спорів в Україні, запровадження сучасного механізму вирішення таких спорів за допомогою примирних процедур та трудового арбітражу, розвиток інституту трудової медіації, реалізація права працівників і роботодавців на колективні дії у випадках конфліктів інтересів, удосконалення порядку та процедур проведення страйків, збалансування інституту відповідальності та інтересів працівників і роботодавців за порушення законодавства про колективні трудові спори тощо.
На сьогодні даний проєкт в стані розгляду.
10 січня Верховною радою України було ухвалено у першому читанні законопроєкт про лобіювання.
Легалізація ринку лобіювання в Україні є однієї з головних вимог при вступі до членства ЄС, передбачених приведенням національного законодавства у відповідність до стандартів ЄС.
Загалом, проєктом визначено ряд певних термінів, пов’язаних у сфері здійснення лобіювання, зокрема:
Ø Адвокація – дії суб’єктів адвокації, що вчиняються з метою впливу на прийняття або утримання від прийняття рішень з питань, що належать до компетенції органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, наділених владними повноваженнями, які спрямовані на відстоювання суспільних інтересів та здійснюються без мети отримання прибутку.
- Суб’єкт адвокації – громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, непідприємницькі товариства, які відповідно до закону є неприбутковими організаціями, громадські організації, що не мають статусу юридичної особи.
- Бенефіціар – фізична особа або юридична особа (група осіб), в інтересах якої клієнт укладає договір про надання послуг із лобіювання.
- Договір про надання послуг з лобіювання – правочин, вчинений у письмовій формі, відповідно до якого суб’єкт лобіювання здійснює лобіювання на замовлення клієнта щодо предмета лобіювання.
- Клієнт – фізична або юридична особа, яка уклала договір про надання послуг з лобіювання із суб’єктом лобіювання у власних інтересах чи в інтересах бенефіціара.
- Конфлікт інтересів під час лобіювання – суперечність між інтересами клієнтів суб’єкта лобіювання щодо предмета лобіювання, особистими інтересами чи правами суб’єкта лобіювання та його обов’язками, у тому числі зобов’язаннями за договором про надання послуг з лобіювання, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість суб’єкта лобіювання під час здійснення ним лобіювання.
- Лобіювання – вплив суб’єкта лобіювання на об’єкт лобіювання, що здійснюється з використанням методів, визначених статтею 8 цього Закону.
- Об’єкт лобіювання – суб’єкт правотворчої діяльності та/або суб’єкт правотворчої ініціативи, на якого здійснюється вплив.
- Предмет лобіювання – нормативно-правовий акт, щодо планування розроблення, розроблення та/або прийняття (видання), внесення змін, втрати чинності (скасування) якого суб’єктом лобіювання здійснюється вплив на об’єкт лобіювання.
- Суб’єкт лобіювання – фізична або юридична особа, її працівники, що здійснюють лобіювання в інтересах клієнта на підставі договору про надання послуг з лобіювання або у власних інтересах, відомості про яких внесено до Реєстру прозорості в установленому законодавством порядку.
Виходячи з даних визначень, можна зробити висновок про таке:
1. Законопроєкт розмежовує поняття суб’єкт адвокації та суб’єкт лобіювання, зазначається, що не буде вважатися лобіюванням адвокація, а також діяльність, яка обмежується реалізацією права на мирні зібрання, участю у публічних консультаціях тощо. Відмінність адвокації від лобіювання полягає в тому, що нею можуть займатися лише фізичні особи, громадські об’єднання та неприбуткові організації, при цьому діяльність проводиться без цілі отримання прибутку, в той час як лобіювання – це суту оплатна діляьність.
2. Дія законопроєкту не поширюватиметься на представництво зовнішньополітичних інтересів дипломатичними установами, на діяльність медіа, а також політичні партії.
3. Створення публічного реєстру (Реєстр прозорості) для суб’єктів лобіювання, інформація про яких буде в повному доступі регулюватися Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК). В реєстрі вносяться наступні дані по суб’єкту лобіювання: особисті дані особи (фізичної особи), дані по юридичній особі (назва, інформація по керівнику, учаснику, бенефіціару), джерело фінансування, предмет лобіювання (за наявності).
Закон не допускає лобіювання у випадках, якщо предметом лобіювання виступає:
- судове рішення;
- рішення та висновок Конституційного Суду України;
- акт про оголошення мобілізації;
- акт про введення воєнного та надзвичайного стану;
- оголошення за поданням Президента стану війни і укладення миру;
- використання Збройних Сил України та інших військових формувань;
- оголошення зон надзвичайної екологічної ситуації;
- індивідуальний акт.
Положення цього Закону не поширюються на народну ініціативу на всеукраїнському референдумі та ініціативу на місцевих референдумах.
Відповідно до терміну до суб’єктів лобіювання не відносяться:
1) Персонал державних органів, депутати на всіх рівнях, керівники сільських та міських рад, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, військовослужбовці, судді, працівники прокуратури та інших спеціалізованих органів, члени ЦВК, поліцейські та інші посадовці;
2) Бувші посадовці, яким заборонено займати певну посаду протягом двох років після їх звільнення;
3) Особи з непогашеною або не знятою судимістю;
4) Особи, які були притягнуті до відповідальності за корупційні злочини (або пов'язані з корупцією);
5) Особи, яким було визнано недієздатними або обмежено дієздатними, а також особи, які не досягли 18 років;
6) Громадяни або резиденти росії;
7) Юридичні особи публічного права (державні органи та інші);
8) Особи та компанії, які включені до списку осіб, пов'язаних з терористичною діяльністю або на яких накладено міжнародні та/або національні санкції;
9) Компанії, які:
- пов'язані з росією та/або з державою, включеною до списку FATF;
- мають учасників (засновників, акціонерів) та/або бенефіціарних власників, включених до списку осіб, пов'язаних з терористичною діяльністю, або на яких накладено міжнародні та/або національні санкції;
11) Суб'єкти правотворчої діяльності, до яких входять особи, які виконують завдання наукового, юридичного, експертного, консультативного, технічного та іншого виду забезпечення правотворчого процесу;
12) Компанії, щодо яких було застосовано заходи кримінально-правового характеру.
До функцій суб’єктів лобіювання відносяться:
- захист інтересів клієнта;
- брати участь у процесі розроблення проєкту нормативно-правового акта;
- представлення клієнта перед адміністративними органами під час лобіювання;
- брати участь у засіданнях з метою розгляду лобістських питань;
- мати статус автора нормативно-правового акта;
- проведення публічних заходів та інформаційних кампаній.
Також законопроєктом встановлено види правопорушень та штрафи за їх скоєння:
1. Діяльність з лобіювання без реєстрації – штраф у розмірі від 860 до 1700 грн. Повторно протягом року – штраф від 8500 до 17000 грн.
2. За неподачу або несвоєчасну подачу звіту про лобіювання, що подається два рази в рік – штраф у розмірі від 860 до 1700 грн. Повторно протягом року – штраф від 5100 до 6800 грн.
3. Надання завідомо неправдивої інформації в Реєстрі прозорості – штраф у розмірі від 1700 до 5100 грн. Повторно протягом року – штраф від 5100 до 6800 грн.
4. Неподання або несвоєчасне подання до НАЗК заяв про припинення діяльності з лобіювання – штраф у розмірі від 1700 до 5100 грн.
5. Діяльність з лобіювання в інтересах особи, яка не може бути ані клієнтом, ані бенефіціаром відповідно до закону – штраф у розмірі від 17000 до 34000 грн, разом із забороною в наданні послуг з лобіювання протягом одного року.
6. Скоєння дій або прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів під час лобіювання несе за собою накладення штрафу у розмірі від 5100 до 8500 грн. Повторно протягом року – штраф від 8500 до 17000 грн. або заборона в наданні послуг з лобіювання протягом одного року.
Закон набирає чинності з дня наступного, за днем його опублікування та вводиться в дію з дня функціонування реєстру прозорості, але не пізніше ніж через 4 місяці з дня набрання чинності цим Законом.
12 січня був прийнятий за основу проєкт закону про особливості регулювання підприємницької діяльності.
В основі даного законопроєкту покладено основні цілі щодо консолідації, кодифікації та систематизації, шляхом удосконалення, організаційно-правових форм юридичних осіб, їх правового регулювання та корпоративного управління, визначивши Господарський кодекс України таким, що втратив чинність.
Також проєктом закону передбачається наступне:
- запровадження перехідного періоду на сім років для поступового припинення «підприємств» та їх перетворення у господарські товариства з дотриманням принципу співмірного та передбачуваного втручання у права засновників таких юридичних осіб без покладання на них надмірного тягаря з виконання положень Закону;
- імплементацію у чинне законодавство України кращих практик корпоративного управління, зокрема в частині визначення обов’язків посадових осіб юридичних осіб;
- заміну квазіречових прав «право господарського відання» та «право оперативного управління» на зрозумілі та передбачувані приватноправові конструкції користування (оренди) та управління чужим майном;
- імплементацію у чинне цивільне законодавство України ефективних і ринкових механізмів контролю за володінням та управлінням об’єктами права державної та комунальної власності з боку новоутворених товариств і установ.
Ще у лютому 2023 року Національна асоціація адвокатів України (НААУ) направила документ до Верховної ради про свої пропозиції та зауваження щодо даного проєкту закону. У своєму документі НААУ виступає проти прийняття відповідного законопроєкту в запропонованій редакції, оскільки наразі відсутні обґрунтовані підставі для скасування Господарського кодексу. Більше того, втрата особливостей національної правової системи у вигляді окремого кодифікованого акта у сфері господарського (комерційного) законодавства, який відповідає правовій традиції країн - членів ЄС, може бути сприйнята міжнародними партнерами як суттєва зміна євроінтеграційного курсу загалом і порушення умов Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та їхніми державами-членами, повідомляють у Національній академії адвокатури. На думку НААУ скасування Господарського кодексу призведе до втрати нормативного визначення господарської діяльності, економічної конкуренції, банкрутства та інших спеціалізованих правових категорій, що може спричинити проблеми з визначенням судової підвідомчості та поставити під сумнів існування спеціалізованих судів господарської юрисдикції.
На даний момент законопроєкт про відміну Господарського кодексу готується до другого читання.
12 січня почали діяти внесені зміни до Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів від 15.11.2023 № 631 було затверджено зміни до Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій. Зазначені зміни розроблені відповідно до пп. 39.4.10 Податкового кодексу України (далі – ПК) та Закону від 20 березня 2023 року № 2970-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки» щодо удосконалення контролю за дотриманням умов контрольованих операцій за принципом «витягнутої руки», а саме:
• надсилання запиту про надання документів (інформації) щодо контрольованої операції іншим платникам податків відповідно до пп. 73.3.1 ПКУ за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. 73.3.1 ПКУ;
• виконання вимог пп. 39.4.11-1 ПКУ в разі отримання таких звітів від компаній – резидентів України;
• автоматичного обміну звітами у розрізі країн.
Серед основних змін до Порядку визначаються наступні:
1. Розширення переліку підстав для початку проведення ДПС документальних перевірок платників податків.
2. Уточнення процедури формування та надсилання попереднього переліку платників податків, господарські операції яких підпадають під критерії контрольованих та/або які входять до міжнародної групи компаній.
3. Визначення процедури надсилання запиту платнику податків про надання майстер-файлу та додаткової інформації у разі виявлення порушень.
Зазначений наказ набирає чинності з дня опублікування в «Офіційному віснику», а саме з 12 січня почали діяти зазначені зміни.
16 січня був прийнятий закон яким пропонується внести зміни до нормативних актів відносно вдосконалення порядку оброблення та використання даних в державних реєстрах для військового обліку.
Серед важливих змін в частині військового обліку, можна виокремити наступні:
1. Передбачено удосконалення реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема, щодо налагодження взаємодії між реєстрами, використання даних щодо військового обліку та інше, шляхом використання загальної системи «Оберіг».
2. Введено можливість створення та використання цифрового військового облікового документа замість паперових варіантів.
3. Передбачено створення реєстру військовослужбовців ЗСУ та Державної служби спеціального транспорту, який дозволить забезпечити надання онлайн-послуг військовослужбовцям.
4. Передбачено створення порталу електронних послуг для військовослужбовців та військовозобов'язаних. (з'явиться можливість надання статусу УБД онлайн, офлайн та автоматично при наявності необхідних даних у системі, можливість створення власного електронного кабінету військовозобов'язаного).
Даний закон набуде чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
23 січня набрав чинності закон щодо спрощення порядку ввезення, обліку та розподілу гуманітарної допомоги.
Законом передбачено ряд важливих норм, що регулюють питання ввезення та обліку гуманітарної допомоги, зокрема:
- законодавчо закріплюється спрощення процедури ввезення, обліку та розподілу гуманітарної допомоги (шляхом запровадження електронного реєстру-системи обліку гуманітарної допомоги);
- вводиться необхідність використання електронної системи обліку гуманітарної допомоги (починаючи з січня 2024 система працює у штатному режимі, для реєстрації учасників потрібно пройти за посиланням https://human-aid.ioc.gov.ua/);
- розширено перелік отримувачів гуманітарної допомоги (серед яких додаються іноземні благодійні організації, представництва яких акредитовані в Україні, а також неприбуткові державні та комунальні установи, органи місцевого самоврядування та надавачі соціальних послуг);
- передбачено можливість передавати гуманітарну допомогу під видом транспортного засобу не тільки військовим частинам, а й військовим, як фізичним особам (набувачам);
- регулюється питання визнання товарів гуманітарною допомогою (придбані благодійними організаціями за кордоном товари, які при ввезенні в Україну задекларовані як гуманітарна допомога, повинні бути безоплатно роздані отримувачам протягом 90 днів з дати перетину митного кордону).
Серед іншого законом передбачено також наступне:
1. Закон встановлює, що під час дії воєнного або надзвичайного стану, а також протягом трьох місяців після його припинення або скасування Кабінет Міністрів України має право:
- встановлювати спрощений порядок визнання декларативним принципом гуманітарної допомоги без прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим державним органом з гуманітарної допомоги;
- розглядати та приймати рішення щодо розширення переліку отримувачів гуманітарної допомоги.
2. Отримувачі гуманітарної допомоги мають право розподіляти або перерозподіляти гуманітарну допомогу між отримувачами з дотриманням цільового призначення без додаткового узгодження з донором. Отримувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, визначені підпунктами "а", "б", "в", "г", "г", "д", "е", "е" пункту 5 статті 1 цього Закону, мають право передавати отриману від отримувача гуманітарної допомоги іншим отримувачам за узгодженням з отримувачем такої допомоги, наданим в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з дотриманням його цільового призначення.
3. Зміна отримувача гуманітарної допомоги можлива лише за письмовою згодою з донором такої допомоги, крім випадків, якщо таке узгодження було надане донором під час його пропозиції про надання гуманітарної допомоги або передбачено правом надання гуманітарної допомоги.
