{$te}
У березні 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №275, якою внесено зміни до Ліцензійних умов провадження діяльності з виробництва, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Одна з найпомітніших новацій - можливість продажу безрецептурних (OTC) лікарських засобів у приміщеннях автозаправних станцій. Це рішення одразу викликало жваву дискусію у професійному середовищі: чи є це кроком до підвищення доступності базових ліків, чи початком регуляторної трансформації аптечного ринку.
Що саме змінюється?
Фактично держава розширює канали доступу населення до безрецептурних препаратів, дозволяючи їх продаж у форматі, який не є класичним аптечним закладом. Йдеться про лікарські засоби, що відпускаються без рецепта і мають відносно високий профіль безпеки:
-знеболювальні та жарознижувальні препарати (парацетамол, ібупрофен);
-засоби від застуди та кашлю;
-назальні спреї;
-вітаміни та мінеральні комплекси;
-препарати для нормалізації травлення;
-зовнішні засоби - мазі, пластирі, перев’язувальні матеріали.
Продаж таких препаратів на АЗС допускається за умови виконання певних ліцензійних вимог і функціонування системи якості з боку ліцензіата. При цьому важливо, що в процесі обговорення реформи розглядалася ідея точкового доступу до ОТС-препаратів у районах, де бракує аптек. Проте у фінальній редакції постанови територіальні обмеження не закріплені. Це означає, що новий механізм може потенційно набути масового характеру. Запровадження нової моделі продажу ліків одразу порушує кілька важливих регуляторних питань.
Контроль якості та відповідальність.
Згідно з роз’ясненнями Держлікслужби, продаж безрецептурних препаратів на АЗС можливий без створення повноцінної аптеки або її структурного підрозділу. Відпуск може здійснюватися працівниками автозаправки, які не мають фармацевтичної освіти, за умови, що працює система контролю якості; є уповноважена особа ліцензіата; забезпечено належні умови зберігання препаратів.
Саме тут виникає ключове питання: наскільки ефективно система якості може функціонувати в точках, які не є медичними установами за своєю природою?
Дистанційна фармацевтична консультація.
У професійних роз’ясненнях також зазначається, що покупець може отримати дистанційну консультацію фармацевтичного працівника. Однак механізм реалізації цієї норми поки що не деталізований. Постають практичні питання:
-чи буде це відеозв’язок?
-чи фіксуватиметься факт консультації?
-хто нестиме відповідальність у разі неправильного застосування препарату?
Без чітких процедур існує ризик, що дистанційна консультація стане формальною нормою без реального змісту.
Нерівність регуляторного поля.
Ще одна важлива тема - регуляторна симетрія. Аптечні заклади традиційно працюють у значно жорсткішому регуляторному середовищі: вимоги до персоналу; спеціальні приміщення; контроль температурних режимів; системи простежуваності; фармацевтичний контроль відпуску. Якщо ті самі лікарські засоби продаються в інших точках за спрощеними правилами, виникає ризик різних стандартів для однієї і тієї ж продукції. Це питання вже активно обговорюється у фармацевтичному секторі.
Потенційні переваги нової моделі.
Попри дискусійність, нова модель має низку очевидних переваг.
1. Підвищення доступності ліків.
Автозаправні станції часто працюють цілодобово і розташовані вздовж транспортних магістралей. Це означає, що базові лікарські засоби можуть бути доступні: у нічний час; під час подорожей; у невеликих населених пунктах. Для водіїв або людей у дорозі це може бути важливим фактором.
2. Розширення мережі точок доступу.
У деяких регіонах України справді існує проблема доступності аптек. Особливо це актуально для сільських територій та регіонів, що постраждали від війни. У цьому контексті нова модель може частково закрити прогалини у доступі до базових препаратів.
3. Інтеграція з європейською практикою.
У низці країн Європи безрецептурні препарати продаються не лише в аптеках, а й у супермаркетах або спеціалізованих торгових точках. Тому українська реформа частково вписується у ширший тренд дерегуляції ринку ОТС-препаратів.
Разом з тим, нова модель має і суттєві ризики.
1. Самолікування.
Навіть безрецептурні препарати можуть бути небезпечними при неправильному застосуванні. Наприклад: передозування парацетамолу може призвести до ураження печінки; неконтрольований прийом ібупрофену - до шлунково-кишкових ускладнень. Без належної консультації ризик самолікування зростає.
2. Питання умов зберігання.
Лікарські засоби потребують стабільних температурних режимів та контролю умов зберігання. На практиці це може бути складніше забезпечити у торгових точках, які не спеціалізуються на фармацевтичній діяльності.
3. Тиск на аптечний сектор.
Аптечна мережа працює у значно жорсткішому регуляторному полі. Якщо конкуренція виникатиме з точками продажу зі спрощеними вимогами, це може створити дисбаланс на ринку.
Що буде визначальним?
Головне питання полягає не стільки у самому факті продажу ліків на АЗС, скільки у якості регуляторної реалізації цієї моделі. Вирішальними стануть: чіткі правила контролю якості; реальна, а не формальна фармацевтична консультація; прозора система відповідальності. Якщо ці механізми працюватимуть ефективно, нова модель може підвищити доступність базових ліків для населення. Якщо ж контроль буде слабким, існує ризик перетворення фармацевтичного ринку на нерівне регуляторне поле з підвищеними ризиками для пацієнтів.
Реформа продажу ОТС-препаратів на АЗС може стати або прикладом розумної дерегуляції, або ще одним регуляторним експериментом. Від того, як саме буде організовано її практичну реалізацію, залежить відповідь на це питання.
