Формування Національної комісії з питань психічного здоров’я відкриває можливість для професійної спільноти впливати на майбутні правила сертифікації, супервізії, безперервного професійного розвитку та контролю якості послуг. Однак українське законодавство вже розмежовує громадську адвокацію, професійне представництво інтересів і лобіювання. Крім того, для майбутніх членів Комісії встановлене спеціальне обмеження щодо належності до суб’єктів лобіювання.
23 вересня 2026 року Кабінет Міністрів України затвердив конкурсну комісію, яка обиратиме 12 представників професійного та громадського середовища до першого складу Національної комісії з питань психічного здоров’я.
Національна комісія матиме повноваження брати участь у розробленні нормативно-правових актів, здійснювати сертифікацію фахівців, вести професійні реєстри та наглядати за діяльністю саморегулівних організацій. Тому її створення закономірно викликає запитання: чи можуть громадські організації та професійні об’єднання впливати на формування майбутніх правил і чи вважатиметься такий вплив лобіюванням?
Коротка відповідь: можуть, але юридична кваліфікація залежить від мети, предмета впливу та наявності комерційного інтересу.
Що в Україні юридично вважається лобіюванням
Закон України «Про лобіювання» №3606-IX діє з 1 вересня 2025 року. Він визначає лобіювання як діяльність, спрямовану на вплив або спробу впливу на представників державної влади чи місцевого самоврядування щодо нормативно-правових актів у комерційних інтересах самого лобіста або іншого бенефіціара.
Комерційним інтересом є можливість одержання коштів, майна, пільг, переваг або інших матеріальних чи нематеріальних вигод у межах господарської діяльності внаслідок ухвалення, зміни або скасування нормативно-правового акта.
Щоб певна діяльність була лобіюванням, одночасно повинні бути присутні кілька ознак:
Відсутність хоча б однієї з цих ознак може означати, що діяльність не підпадає під юридичне визначення лобіювання.
Чи є формування Національної комісії предметом лобіювання
Конкурсне обрання конкретних членів Національної комісії не є предметом лобіювання у розумінні Закону.
Предметом лобіювання може бути нормативно-правовий акт. Кадрове рішення про допуск кандидата, його оцінювання, визначення рейтингу або обрання до складу Комісії має індивідуальний характер.
Тому підтримка певного кандидата, рекомендаційний лист або публічна заява професійної спільноти не стають автоматично лобіюванням. Водночас спроби приховано вплинути на конкурсну комісію, запропонувати вигоду, домовитися про оцінки або створити для кандидата неправомірну перевагу не можуть виправдовуватися законодавством про лобіювання. Такі дії можуть оцінюватися вже за антикорупційним та іншим законодавством.
Зовсім іншу правову природу має вплив на правила, за якими працюватиме Національна комісія.
Наприклад, предметом впливу можуть стати:
Громадська адвокація не дорівнює лобіюванню
Для громадських і благодійних організацій закон встановлює важливе виключення.
Діяльність громадських об’єднань та інших неприбуткових організацій, спрямована на вплив на органи влади, не вважається лобіюванням, якщо вона не стосується комерційних інтересів.
НАЗК прямо пояснює: неприбуткова організація може подавати пропозиції, готувати аналітичні матеріали, проводити публічні обговорення та спілкуватися з представниками влади без набуття статусу суб’єкта лобіювання, якщо вона діє у суспільному інтересі та не просуває комерційну вигоду для себе, своїх членів або іншого бенефіціара.
Якщо така діяльність спрямована на підвищення якості допомоги, захист отримувачів послуг, підтримку медичних працівників і розвиток системи психічного здоров’я без комерційної вигоди, вона має ознаки громадської адвокації.
Юридичний ризик виникає тоді, коли під суспільною риторикою фактично просувається рішення, що створює економічну перевагу для конкретної організації.
Наприклад, якщо пропонується нормативно закріпити єдиний метод, продукт або навчальну програму, власником чи платним провайдером якої є сама організація, може виникнути питання про її комерційний інтерес. Так само потребує окремої оцінки вплив на державні правила, якщо його наслідком має стати гарантоване бюджетне фінансування, монопольний доступ до сертифікації або перевага в закупівлях.
Неприбутковий статус організації сам по собі не виключає наявності комерційного інтересу.
Спеціальне обмеження для кандидатів до Національної комісії
Зв’язок між формуванням Національної комісії та законодавством про лобіювання є прямим ще з однієї причини.
Порядок проведення конкурсу, затверджений постановою Кабінету Міністрів №681 від 27 травня 2026 року, передбачає, що членом Національної комісії не може бути особа, яка є суб’єктом лобіювання або членом суб’єкта лобіювання, відомості про якого внесені до Реєстру прозорості.
Практично це означає, що перед висуненням кандидата необхідно перевірити:
Формулювання постанови охоплює не тільки особисту реєстрацію кандидата, а й членство у суб’єкті лобіювання. Тому реєстрація громадської організації як лобіста може безпосередньо вплинути на можливість її представника увійти до складу Національної комісії.
Якщо кандидат або організація раніше мали такий статус, до подання документів варто отримати письмове роз’яснення конкурсної комісії або компетентного державного органу. Сам факт припинення статусу не варто автоматично вважати достатнім, адже інформація про попередню реєстрацію та діяльність зберігається в Реєстрі прозорості.
Чому Комісія сама стане об’єктом законного впливу?
Після початку роботи Національна комісія стане юридичною особою публічного права та братиме участь у формуванні нормативних правил. Її посадові особи можуть бути об’єктами лобіювання, коли йтиметься про нормативно-правові акти.
Виникає принципово важлива конструкція:
Яку модель доцільно обрати ГО?
Для ГО зараз можливі дві різні траєкторії.
Перша - участь у формуванні Національної комісії та представлення суспільної експертної позиції. У такому разі доцільно діяти в межах громадської адвокації: готувати дослідження, пропозиції та стандарти, брати участь у консультаціях, об’єднувати професійну спільноту й відкрито декларувати можливі конфлікти інтересів.
Друга - професійне лобіювання конкретних нормативних змін у комерційних інтересах організації, клієнта або бенефіціара. Така діяльність потребуватиме реєстрації, документування та звітності.
Поєднання цих траєкторій в одній юридичній особі створює ризик для потенційного кандидата до Національної комісії. Тому перед будь-якою реєстрацією ГО у Реєстрі прозорості необхідно визначити, чи планує ГО висувати або підтримувати свого представника до складу Комісії.
Прозоре представництво інтересів потрібне системі!
Лобіювання саме по собі не є корупцією або прихованим тиском. Це законний механізм представництва комерційних інтересів за умови відкритої реєстрації, розкриття бенефіціара, дотримання етичних правил і подання звітності.
Громадська адвокація також є законним і необхідним способом участі суспільства у формуванні державної політики. Її сила полягає в доказах, відкритості та відсутності прихованої приватної вигоди.
Формування Національної комісії з питань психічного здоров’я робить цю межу особливо важливою. Майбутні члени Комісії визначатимуть правила для всієї професійної сфери й одночасно взаємодіятимуть із громадськими організаціями, професійними об’єднаннями, навчальними установами, надавачами послуг і зареєстрованими лобістами.
Тому нова система повинна спиратися на три принципи: прозорість інтересів, рівний доступ до процесу формування правил та обов’язкове запобігання конфліктам інтересів.
Саме ці принципи дадуть змогу перетворити професійний вплив на інструмент розвитку системи психічного здоров’я, а не на боротьбу за закриті переваги.
23 вересня 2026 року Кабінет Міністрів України затвердив конкурсну комісію, яка обиратиме 12 представників професійного та громадського середовища до першого складу Національної комісії з питань психічного здоров’я.
Національна комісія матиме повноваження брати участь у розробленні нормативно-правових актів, здійснювати сертифікацію фахівців, вести професійні реєстри та наглядати за діяльністю саморегулівних організацій. Тому її створення закономірно викликає запитання: чи можуть громадські організації та професійні об’єднання впливати на формування майбутніх правил і чи вважатиметься такий вплив лобіюванням?
Коротка відповідь: можуть, але юридична кваліфікація залежить від мети, предмета впливу та наявності комерційного інтересу.
Що в Україні юридично вважається лобіюванням
Закон України «Про лобіювання» №3606-IX діє з 1 вересня 2025 року. Він визначає лобіювання як діяльність, спрямовану на вплив або спробу впливу на представників державної влади чи місцевого самоврядування щодо нормативно-правових актів у комерційних інтересах самого лобіста або іншого бенефіціара.
Комерційним інтересом є можливість одержання коштів, майна, пільг, переваг або інших матеріальних чи нематеріальних вигод у межах господарської діяльності внаслідок ухвалення, зміни або скасування нормативно-правового акта.
Щоб певна діяльність була лобіюванням, одночасно повинні бути присутні кілька ознак:
- Є конкретний об’єкт впливу: державний орган, посадова особа, орган місцевого самоврядування або інша юридична особа публічного права, наділена владними повноваженнями.
- Вплив стосується нормативно-правового акта: його розроблення, ухвалення, зміни, скасування або утримання від таких дій.
- Існує комерційний інтерес самого суб’єкта або визначеного бенефіціара.
- Особа здійснює вплив у власному комерційному інтересі або представляє інтерес іншого бенефіціара за винагороду чи з компенсацією витрат.
Відсутність хоча б однієї з цих ознак може означати, що діяльність не підпадає під юридичне визначення лобіювання.
Чи є формування Національної комісії предметом лобіювання
Конкурсне обрання конкретних членів Національної комісії не є предметом лобіювання у розумінні Закону.
Предметом лобіювання може бути нормативно-правовий акт. Кадрове рішення про допуск кандидата, його оцінювання, визначення рейтингу або обрання до складу Комісії має індивідуальний характер.
Тому підтримка певного кандидата, рекомендаційний лист або публічна заява професійної спільноти не стають автоматично лобіюванням. Водночас спроби приховано вплинути на конкурсну комісію, запропонувати вигоду, домовитися про оцінки або створити для кандидата неправомірну перевагу не можуть виправдовуватися законодавством про лобіювання. Такі дії можуть оцінюватися вже за антикорупційним та іншим законодавством.
Зовсім іншу правову природу має вплив на правила, за якими працюватиме Національна комісія.
Наприклад, предметом впливу можуть стати:
- порядок сертифікації фахівців;
- вимоги до безперервного професійного розвитку;
- стандарти супервізії;
- порядок ведення реєстрів;
- критерії визнання саморегулівних організацій;
- нормативні вимоги до надавачів послуг;
- правила оцінювання науково обґрунтованих методів;
- нормативні критерії якості та безпеки послуг.
Громадська адвокація не дорівнює лобіюванню
Для громадських і благодійних організацій закон встановлює важливе виключення.
Діяльність громадських об’єднань та інших неприбуткових організацій, спрямована на вплив на органи влади, не вважається лобіюванням, якщо вона не стосується комерційних інтересів.
НАЗК прямо пояснює: неприбуткова організація може подавати пропозиції, готувати аналітичні матеріали, проводити публічні обговорення та спілкуватися з представниками влади без набуття статусу суб’єкта лобіювання, якщо вона діє у суспільному інтересі та не просуває комерційну вигоду для себе, своїх членів або іншого бенефіціара.
Якщо така діяльність спрямована на підвищення якості допомоги, захист отримувачів послуг, підтримку медичних працівників і розвиток системи психічного здоров’я без комерційної вигоди, вона має ознаки громадської адвокації.
Юридичний ризик виникає тоді, коли під суспільною риторикою фактично просувається рішення, що створює економічну перевагу для конкретної організації.
Наприклад, якщо пропонується нормативно закріпити єдиний метод, продукт або навчальну програму, власником чи платним провайдером якої є сама організація, може виникнути питання про її комерційний інтерес. Так само потребує окремої оцінки вплив на державні правила, якщо його наслідком має стати гарантоване бюджетне фінансування, монопольний доступ до сертифікації або перевага в закупівлях.
Неприбутковий статус організації сам по собі не виключає наявності комерційного інтересу.
Спеціальне обмеження для кандидатів до Національної комісії
Зв’язок між формуванням Національної комісії та законодавством про лобіювання є прямим ще з однієї причини.
Порядок проведення конкурсу, затверджений постановою Кабінету Міністрів №681 від 27 травня 2026 року, передбачає, що членом Національної комісії не може бути особа, яка є суб’єктом лобіювання або членом суб’єкта лобіювання, відомості про якого внесені до Реєстру прозорості.
Практично це означає, що перед висуненням кандидата необхідно перевірити:
- чи зареєстрований кандидат у Реєстрі прозорості як суб’єкт лобіювання;
- чи здійснює він лобіювання від імені юридичної особи;
- чи є організація, членом або представником якої він виступає, зареєстрованим суб’єктом лобіювання;
- чи не зупинявся або не припинявся такий статус раніше;
- які відомості про кандидата та пов’язані з ним організації доступні в публічній частині Реєстру.
Формулювання постанови охоплює не тільки особисту реєстрацію кандидата, а й членство у суб’єкті лобіювання. Тому реєстрація громадської організації як лобіста може безпосередньо вплинути на можливість її представника увійти до складу Національної комісії.
Якщо кандидат або організація раніше мали такий статус, до подання документів варто отримати письмове роз’яснення конкурсної комісії або компетентного державного органу. Сам факт припинення статусу не варто автоматично вважати достатнім, адже інформація про попередню реєстрацію та діяльність зберігається в Реєстрі прозорості.
Чому Комісія сама стане об’єктом законного впливу?
Після початку роботи Національна комісія стане юридичною особою публічного права та братиме участь у формуванні нормативних правил. Її посадові особи можуть бути об’єктами лобіювання, коли йтиметься про нормативно-правові акти.
Виникає принципово важлива конструкція:
- кандидат до Комісії не повинен бути зареєстрованим лобістом або членом суб’єкта лобіювання;
- після призначення член Комісії може стати об’єктом законного лобістського впливу;
- він повинен розрізняти громадську адвокацію, професійні консультації та комерційне лобіювання;
- взаємодія із зареєстрованими лобістами має бути прозорою, рівною та неупередженою.
Яку модель доцільно обрати ГО?
Для ГО зараз можливі дві різні траєкторії.
Перша - участь у формуванні Національної комісії та представлення суспільної експертної позиції. У такому разі доцільно діяти в межах громадської адвокації: готувати дослідження, пропозиції та стандарти, брати участь у консультаціях, об’єднувати професійну спільноту й відкрито декларувати можливі конфлікти інтересів.
Друга - професійне лобіювання конкретних нормативних змін у комерційних інтересах організації, клієнта або бенефіціара. Така діяльність потребуватиме реєстрації, документування та звітності.
Поєднання цих траєкторій в одній юридичній особі створює ризик для потенційного кандидата до Національної комісії. Тому перед будь-якою реєстрацією ГО у Реєстрі прозорості необхідно визначити, чи планує ГО висувати або підтримувати свого представника до складу Комісії.
Прозоре представництво інтересів потрібне системі!
Лобіювання саме по собі не є корупцією або прихованим тиском. Це законний механізм представництва комерційних інтересів за умови відкритої реєстрації, розкриття бенефіціара, дотримання етичних правил і подання звітності.
Громадська адвокація також є законним і необхідним способом участі суспільства у формуванні державної політики. Її сила полягає в доказах, відкритості та відсутності прихованої приватної вигоди.
Формування Національної комісії з питань психічного здоров’я робить цю межу особливо важливою. Майбутні члени Комісії визначатимуть правила для всієї професійної сфери й одночасно взаємодіятимуть із громадськими організаціями, професійними об’єднаннями, навчальними установами, надавачами послуг і зареєстрованими лобістами.
Тому нова система повинна спиратися на три принципи: прозорість інтересів, рівний доступ до процесу формування правил та обов’язкове запобігання конфліктам інтересів.
Саме ці принципи дадуть змогу перетворити професійний вплив на інструмент розвитку системи психічного здоров’я, а не на боротьбу за закриті переваги.
