Колективні трудові спори завжди були однією з найбільш актуальних проблем у сфері трудових відносин. Ефективне врегулювання таких конфліктів є запорукою стабільності на ринку праці та гармонійного співіснування інтересів працівників і роботодавців. Нині чинне законодавство не повною мірою відповідає потребам сучасного ринку праці, що вимагає нових підходів до регулювання та розв’язання колективних трудових спорів.
У контексті цих проблем у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт Закону України "Про колективні трудові спори" № 12034 від 16.09.2024. Документ покликаний удосконалити правове регулювання трудових конфліктів, а також адаптувати національне законодавство до вимог сучасного ринку та міжнародних стандартів.
Чинний Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" був прийнятий у 1998 році, в ньому були закладені основи правового регулювання цієї сфери. Проте, значна частина процедур залишалася недосконалою, а деякі важливі аспекти, зокрема питання страйків і примусових методів вирішення спорів, не отримали належного правового врегулювання.
Основні положення проєкту Закону України "Про колективні трудові спори"
Новий законопроєкт пропонує радикальні зміни у підходах до регулювання колективних трудових спорів. Він не лише оновлює чинні норми, але й запроваджує нові інститути, які раніше не були передбачені українським законодавством.
1. Поділ колективних трудових спорів на "спори про права" та "спори про інтереси"
Цей поділ є фундаментальною новацією, яка дозволяє чітко визначати тип конфлікту і застосовувати відповідні правові механізми для його вирішення. Спори про права виникають через порушення існуючих трудових норм, а спори про інтереси – через необхідність встановлення нових умов праці. Це розмежування дозволяє уникнути плутанини між різними типами спорів і забезпечує швидке та ефективне їх вирішення.
2. Обов’язковість досудового врегулювання спорів
Однією з ключових змін є запровадження обов’язковості досудового врегулювання колективних трудових спорів за допомогою медіації або арбітражу. Це дозволяє уникнути затяжних судових розглядів і дає можливість сторонам знайти компроміс без залучення судової системи. Такий підхід відповідає міжнародній практиці, зокрема рекомендаціям Міжнародної організації праці (МОП).
3. Реформування інституту страйків
Право на страйк є одним із ключових прав працівників у боротьбі за свої інтереси. Законопроєкт запроваджує чітке регулювання цього права, зокрема процедури оголошення страйку, його проведення та припинення. Передбачено посилення вимог до правомірності страйків та їх легалізації через відповідні державні органи.
4. Запровадження інституту локауту
Локаут – це один із найбільш дискусійних інститутів, який вводиться законопроєктом. Він передбачає право роботодавця на тимчасове припинення діяльності підприємства або його частини в разі виникнення колективного трудового спору. Метою цієї новації є балансування інтересів сторін трудового конфлікту та надання роботодавцям дієвого інструменту для впливу на ситуацію.
Запровадження локауту може викликати опір з боку профспілок, оскільки це інструмент, який дає роботодавцеві можливість чинити тиск на працівників. Проте, у випадку правильного правового регулювання, локаут може стати ефективним засобом для досягнення компромісу.
5. Відповідність міжнародним стандартам
Окрім внутрішньодержавних новацій, проєкт закону враховує положення міжнародних актів, таких як Європейська соціальна хартія та Конвенції МОП. Це забезпечує підвищення рівня захисту працівників в Україні та сприяє гармонізації українського законодавства з міжнародними стандартами. Особлива увага приділяється питанням захисту права на працю, а також праву на колективні переговори та страйк.
Проблеми, які залишаються невирішеними
Хоча проєкт закону містить низку прогресивних новел, він також має певні слабкі місця. Зокрема:
-питання відповідальності сторін за ухилення від участі у примирних процедурах потребує додаткового врегулювання;
-відсутність чітких механізмів контролю за виконанням рішень арбітражу та медіації;
-потреба в удосконаленні механізмів фінансового забезпечення страйків і локаутів.
Разом з проєкт Закону України "Про колективні трудові спори" № 12034 від 16.09.2024 зареєстровано й інший проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення вимог законодавства про колективні трудові спори» № 12035 від 16.09.2024, який передбачає відповідальність за порушення вимог законодавства про колективні трудові спори.
Проєктом закону пропонується уточнити назви та окремі положення статей 41-1, 41-2 та 41-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також доповнити його новою статтею 41-4. Зокрема, передбачається відповідальність для керівника органу або особи, уповноваженої на керівництво страйком, та роботодавця за несвоєчасне повідомлення сторони колективного трудового спору про проведення страйку чи локауту, а також за організацію страйку чи локауту, які були визнані судом незаконними.
Згідно з проєктом закону, несвоєчасне повідомлення сторони колективного трудового спору про проведення страйку чи локауту тягне за собою накладення штрафу на керівника органу або особу, уповноважену на керівництво страйком, чи на роботодавця в розмірі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Організація страйку чи локауту, визнаних судом незаконними, передбачає накладення штрафу в розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на керівника органу, особу, уповноважену на керівництво страйком, або роботодавця, який застосовує локаут.
Таким чином, Проєкт Закону України "Про колективні трудові спори" є значним кроком уперед у реформуванні вітчизняного трудового законодавства. Він не лише усуває існуючі прогалини, але й впроваджує нові інструменти для ефективного врегулювання трудових конфліктів.
Зрештою, прийняття цього закону може стати основою для розвитку нових, більш справедливих та ефективних трудових відносин в Україні.
У контексті цих проблем у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт Закону України "Про колективні трудові спори" № 12034 від 16.09.2024. Документ покликаний удосконалити правове регулювання трудових конфліктів, а також адаптувати національне законодавство до вимог сучасного ринку та міжнародних стандартів.
Чинний Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" був прийнятий у 1998 році, в ньому були закладені основи правового регулювання цієї сфери. Проте, значна частина процедур залишалася недосконалою, а деякі важливі аспекти, зокрема питання страйків і примусових методів вирішення спорів, не отримали належного правового врегулювання.
Основні положення проєкту Закону України "Про колективні трудові спори"
Новий законопроєкт пропонує радикальні зміни у підходах до регулювання колективних трудових спорів. Він не лише оновлює чинні норми, але й запроваджує нові інститути, які раніше не були передбачені українським законодавством.
1. Поділ колективних трудових спорів на "спори про права" та "спори про інтереси"
Цей поділ є фундаментальною новацією, яка дозволяє чітко визначати тип конфлікту і застосовувати відповідні правові механізми для його вирішення. Спори про права виникають через порушення існуючих трудових норм, а спори про інтереси – через необхідність встановлення нових умов праці. Це розмежування дозволяє уникнути плутанини між різними типами спорів і забезпечує швидке та ефективне їх вирішення.
2. Обов’язковість досудового врегулювання спорів
Однією з ключових змін є запровадження обов’язковості досудового врегулювання колективних трудових спорів за допомогою медіації або арбітражу. Це дозволяє уникнути затяжних судових розглядів і дає можливість сторонам знайти компроміс без залучення судової системи. Такий підхід відповідає міжнародній практиці, зокрема рекомендаціям Міжнародної організації праці (МОП).
3. Реформування інституту страйків
Право на страйк є одним із ключових прав працівників у боротьбі за свої інтереси. Законопроєкт запроваджує чітке регулювання цього права, зокрема процедури оголошення страйку, його проведення та припинення. Передбачено посилення вимог до правомірності страйків та їх легалізації через відповідні державні органи.
4. Запровадження інституту локауту
Локаут – це один із найбільш дискусійних інститутів, який вводиться законопроєктом. Він передбачає право роботодавця на тимчасове припинення діяльності підприємства або його частини в разі виникнення колективного трудового спору. Метою цієї новації є балансування інтересів сторін трудового конфлікту та надання роботодавцям дієвого інструменту для впливу на ситуацію.
Запровадження локауту може викликати опір з боку профспілок, оскільки це інструмент, який дає роботодавцеві можливість чинити тиск на працівників. Проте, у випадку правильного правового регулювання, локаут може стати ефективним засобом для досягнення компромісу.
5. Відповідність міжнародним стандартам
Окрім внутрішньодержавних новацій, проєкт закону враховує положення міжнародних актів, таких як Європейська соціальна хартія та Конвенції МОП. Це забезпечує підвищення рівня захисту працівників в Україні та сприяє гармонізації українського законодавства з міжнародними стандартами. Особлива увага приділяється питанням захисту права на працю, а також праву на колективні переговори та страйк.
Проблеми, які залишаються невирішеними
Хоча проєкт закону містить низку прогресивних новел, він також має певні слабкі місця. Зокрема:
-питання відповідальності сторін за ухилення від участі у примирних процедурах потребує додаткового врегулювання;
-відсутність чітких механізмів контролю за виконанням рішень арбітражу та медіації;
-потреба в удосконаленні механізмів фінансового забезпечення страйків і локаутів.
Разом з проєкт Закону України "Про колективні трудові спори" № 12034 від 16.09.2024 зареєстровано й інший проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення вимог законодавства про колективні трудові спори» № 12035 від 16.09.2024, який передбачає відповідальність за порушення вимог законодавства про колективні трудові спори.
Проєктом закону пропонується уточнити назви та окремі положення статей 41-1, 41-2 та 41-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також доповнити його новою статтею 41-4. Зокрема, передбачається відповідальність для керівника органу або особи, уповноваженої на керівництво страйком, та роботодавця за несвоєчасне повідомлення сторони колективного трудового спору про проведення страйку чи локауту, а також за організацію страйку чи локауту, які були визнані судом незаконними.
Згідно з проєктом закону, несвоєчасне повідомлення сторони колективного трудового спору про проведення страйку чи локауту тягне за собою накладення штрафу на керівника органу або особу, уповноважену на керівництво страйком, чи на роботодавця в розмірі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Організація страйку чи локауту, визнаних судом незаконними, передбачає накладення штрафу в розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на керівника органу, особу, уповноважену на керівництво страйком, або роботодавця, який застосовує локаут.
Таким чином, Проєкт Закону України "Про колективні трудові спори" є значним кроком уперед у реформуванні вітчизняного трудового законодавства. Він не лише усуває існуючі прогалини, але й впроваджує нові інструменти для ефективного врегулювання трудових конфліктів.
Зрештою, прийняття цього закону може стати основою для розвитку нових, більш справедливих та ефективних трудових відносин в Україні.
